різьблення
РІ́ЗЬБЛЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. різьби́ти.
Деяку частину предметів народні майстри виготовляли для власного користування або для своєї рідні. У різьбленні цих предметів вони застосовували народний орнамент, зберігаючи таким чином давні традиції народної різьби (з наук. літ.);
Запорізька народна творчість втілювалася не лише в художньому слові в музиці. Вона відбилася в різьбленні по дереву, настінному розписі, в оздобленні зброї та речей хатнього вжитку (з наук. літ.).
2. Мистецтво вирізування малюнка, візерунка на якому-небудь твердому матеріалі; різьба (у 1 знач.).
Різьблення – .. спосіб оброблення дерева, каменю, кістки чи теракоту способом вирізування (з наук.-попул. літ.);
У Кам'янець-Подільському музеї виставлена .. різьблена таріль з портретом Тараса Шевченка. Це перше в історії різьблення портретне зображення Кобзаря (із журн.).
3. Візерунок, малюнок, вирізаний на якому-небудь твердому матеріалі.
Напередодні шлюбу з'їхалися в аул сусіди допомагати готуватися до весілля, всі в святковому чепурному вбранні, верхи на конях із сідлами, оздобленими різьбленням і полірованою інкрустацією з кістки (З. Тулуб);
На горищі Стефан знайшов сопілку з тонким різьбленням (С. Чорнобривець);
* У порівн. Сахновський не зводив з дівчини очей. Боком до нього стояла, профілем тонким і строгим, як різьблення (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)