різьблення
РІ́ЗЬБЛЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. різьби́ти.
Деяку частину предметів народні майстри виготовляли для власного користування або для своєї рідні. У різьбленні цих предметів вони застосовували народний орнамент, зберігаючи таким чином давні традиції народної різьби (з наук. літ.);
Запорізька народна творчість втілювалася не лише в художньому слові в музиці. Вона відбилася в різьбленні по дереву, настінному розписі, в оздобленні зброї та речей хатнього вжитку (з наук. літ.).
2. Мистецтво вирізування малюнка, візерунка на якому-небудь твердому матеріалі; різьба (у 1 знач.).
Різьблення – .. спосіб оброблення дерева, каменю, кістки чи теракоту способом вирізування (з наук.-попул. літ.);
У Кам'янець-Подільському музеї виставлена .. різьблена таріль з портретом Тараса Шевченка. Це перше в історії різьблення портретне зображення Кобзаря (із журн.).
3. Візерунок, малюнок, вирізаний на якому-небудь твердому матеріалі.
Напередодні шлюбу з'їхалися в аул сусіди допомагати готуватися до весілля, всі в святковому чепурному вбранні, верхи на конях із сідлами, оздобленими різьбленням і полірованою інкрустацією з кістки (З. Тулуб);
На горищі Стефан знайшов сопілку з тонким різьбленням (С. Чорнобривець);
* У порівн. Сахновський не зводив з дівчини очей. Боком до нього стояла, профілем тонким і строгим, як різьблення (А. Головко).
Значення в інших словниках
- різьблення — рі́зьблення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- різьблення — РІЗЬБЛЕННЯ – РІЗЬБА – РІЗЬ Різьблення. 1. Нанесення малюнка, візерунка різцем на якийсь твердий предмет. 2. Мистецтво вирізування малюнків, візерунків. 3. Малюнок, візерунок, вирізаний на якомусь твердому матеріалі. Різьба. Літературне слововживання
- різьблення — див. різьба Словник синонімів Вусика
- різьблення — -я, с. 1》 Дія за знач. різьбити. 2》 Мистецтво вирізування малюнка, візерунка на якому-небудь твердому матеріалі; різьба (у 1 знач.). Художнє різьблення — вид декоративно-ужиткового мистецтва; оздоблення виробів з дерева, кості, каменю та ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- різьблення — РІ́ЗЬБЛЕННЯ (мистецтво вирізування малюнка, візерунка на чомусь твердому; вирізаний малюнок, візерунок), РІЗЬБА́, ВИ́РІЗКИ розм. (візерунки). На горищі Стефан знайшов сопілку з тонким різьбленням (С. Словник синонімів української мови
- різьблення — Рі́зьблення, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- різьблення — РІ́ЗЬБЛЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. різьби́ти. Деяку частину предметів народні майстри виготовляли для власного користування або для своєї рідні. Словник української мови в 11 томах
- різьблення — Спосіб обробки каменя, деревини, метала та інших матеріалів шляхом вирізання орнаментальних мотивів або певних зображень. Для дерев'яних елементів будівель притаманно розмаїття видів, серед яких існували: ~ глухе — виконується на цільній дошці... Архітектура і монументальне мистецтво