різьблений
РІ́ЗЬБЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до різьби́ти.
Ну й гарні ж київські парки .. Розкішні, неповторні, мов різьблені рукою талановитого майстра (Л. Дмитерко);
Я, пісні сповнений, не надивлюсь на них, на їхні профілі, мов різьблені з металу (В. Сосюра);
* Образно. З рядків, різьблених геніальними майстрами слова, поставала велич волелюбного народу, багатство притаманних йому творчих сил, героїзм (Я. Гримайло);
// у знач. прикм.
На головній алеї струнка вулиця з яблунь, огороджена різьбленими ґратиками (В. Кучер);
Барвні зображення богів гарно поєднувалися з різьбленими (П. Загребельний);
Особливий інтерес мають художні вироби з бивня мамонта – скульптурні фігурки і браслети, прикрашені різьбленим орнаментом (з наук. літ.);
І як приємно зустріти цілу вулицю, поспіль забудовану новими хатами, і зайти у високі двері через різьблений ґанок (Ю. Яновський);
Вони увійшли до великої кімнати з старовинними литовськими меблями з різьбленого нефарбованого дерева (П. Загребельний).
2. у знач. прикм. З різкими лініями, чітко, ясно окреслений, вималюваний.
Мов піраміди, вигнались ялини, до хмар знялись їх різьблені вершини (І. Гончаренко);
У Кардаша калатало серце, коли він дивився на два-три перших різьблених листочки, що тремтіли при землі (С. Журахович).
Значення в інших словниках
- різьблений — рі́зьблений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- різьблений — див. прикрашений Словник синонімів Вусика
- різьблений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до різьбити. || у знач. прикм. 2》 у знач. прикм. З різкими лініями, чітко, ясно окреслений, вималюваний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- різьблений — Рі́зьблений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- різьблений — РІ́ЗЬБЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до різьби́ти. Ну й гарні ж київські парки.. Розкішні, неповторні, мов різьблені рукою талановитого майстра (Дмит. Словник української мови в 11 томах