різьблення

РІ́ЗЬБЛЕННЯ (мистецтво вирізування малюнка, візерунка на чомусь твердому; вирізаний малюнок, візерунок), РІЗЬБА́, ВИ́РІЗКИ розм. (візерунки). На горищі Стефан знайшов сопілку з тонким різьбленням (С. Чорнобривець); (Єгиптянин:) Либонь, що я б не мури малював, різьби, малярства, будівництва вчився б (Леся Українка); В багатих халупинах стовп та одвірки оздоблені різьбою (П. Козланюк); Од кахляної грубки до другої стіни йшла з вирізками.. перегородка (О. Стороженко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

різьблення — рі́зьблення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
різьблення — РІЗЬБЛЕННЯ – РІЗЬБА – РІЗЬ Різьблення. 1. Нанесення малюнка, візерунка різцем на якийсь твердий предмет. 2. Мистецтво вирізування малюнків, візерунків. 3. Малюнок, візерунок, вирізаний на якомусь твердому матеріалі. Різьба. Літературне слововживання
різьблення — див. різьба Словник синонімів Вусика
різьблення — -я, с. 1》 Дія за знач. різьбити. 2》 Мистецтво вирізування малюнка, візерунка на якому-небудь твердому матеріалі; різьба (у 1 знач.). Художнє різьблення — вид декоративно-ужиткового мистецтва; оздоблення виробів з дерева, кості, каменю та ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
різьблення — РІ́ЗЬБЛЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. різьби́ти. Деяку частину предметів народні майстри виготовляли для власного користування або для своєї рідні. Словник української мови у 20 томах
різьблення — Рі́зьблення, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
різьблення — РІ́ЗЬБЛЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. різьби́ти. Деяку частину предметів народні майстри виготовляли для власного користування або для своєї рідні. Словник української мови в 11 томах
різьблення — Спосіб обробки каменя, деревини, метала та інших матеріалів шляхом вирізання орнаментальних мотивів або певних зображень. Для дерев'яних елементів будівель притаманно розмаїття видів, серед яких існували: ~ глухе — виконується на цільній дошці... Архітектура і монументальне мистецтво