1. Словник синонімів української мови

різьбити

РІЗЬБИ́ТИ (наносити на щось малюнок, візерунок різцем; створювати різцем скульптурне зображення), ВИРІ́ЗЬБЛЮВАТИ, ВИРІЗА́ТИ (ВИРІ́ЗУВАТИ), КАРБУВА́ТИ, ВИКАРБО́ВУВАТИ (на поверхні твердого матеріалу); МЕРЕ́ЖАТИ (МЕРЕ́ЖИТИ), ВИМЕРЕ́ЖУВАТИ, ЗМЕРЕ́ЖУВАТИ (перев. на дерев'яних предметах). — Док.: ви́різьбити, ви́різати, закарбува́ти, ви́карбувати, ви́мережати (ви́мережити), змере́жати (змере́жити). Він щодня різьбив, мережачи преловкі візерунки на тих на трьох нових стовпах (О. Ільченко); Над наличниками майстри вирізьбили з дерева якісь загадкові візерунки (С. Чорнобривець); (Демко:) Перш було: позичив гроші, зараз і закарбував, а посереду карбіжки вирізав хрестика, поцілували обоє хреста і потім ту карбіжку за образи... (М. Кропивницький); Одні (козаки) перековували коней, лагодили вози, мазали дьогтем мажари, інші.. мережили ярма, люшні і задники на гарбах (П. Панч).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. різьбити — (наносити візерунки на чомусь твердому) вирізьблювати, (на дереві) вирізати, (на дуже твердому) карбувати, (тонкий візерунок) мережати. Словник синонімів Полюги
  2. різьбити — різьби́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. різьбити — див. різати Словник синонімів Вусика
  4. різьбити — [р'із'битие] -бл'у, -биш, -биемо, -биете, р'із'бл'ат'; нак. -би, -б'іт' Орфоепічний словник української мови
  5. різьбити — -блю, -биш; мн. різьблять; недок., перех. і без додатка. 1》 Наносити малюнок, візерунок різцем на який-небудь твердий матеріал; прикрашати щось різьбленням. 2》 Вирізуючи, ріжучи, створювати скульптурне зображення з якого-небудь, перев. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. різьбити — РІЗЬБИ́ТИ, блю́, би́ш; мн. різьбля́ть; недок., що і без прям. дод. 1. Наносити малюнок, візерунок різцем на який-небудь твердий матеріал; прикрашати щось різьбленням. Він щодня різьбив, мережачи преловкі візерунки на тих на трьох нових стовпах (О. Словник української мови у 20 томах
  7. різьбити — Різьби́ти, -блю́, -би́ш, -бля́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. різьбити — РІЗЬБИ́ТИ, блю́, би́ш; мн. різьбля́ть; недок., перех. і без додатка. 1. Наносити малюнок, візерунок різцем на який-небудь твердий матеріал; прикрашати щось різьбленням. Він щодня різьбив, мережачи преловкі візерунки на тих на трьох нових стовпах (Ільч. Словник української мови в 11 томах