1. Архітектура і монументальне мистецтво

різьблення

Спосіб обробки каменя, деревини, метала та інших матеріалів шляхом вирізання орнаментальних мотивів або певних зображень. Для дерев'яних елементів будівель притаманно розмаїття видів, серед яких існували:

~ глухе — виконується на цільній дошці, де орнамент виступає рельєфно з випуклими формами або м'якими силуетними зображеннями.

~ накладне — вирізані прикраси виконуються окремо і не складають з тлом цілісності.

~ об'ємне — промодельовані деталі накладаються на гладеньку поверхню дошки.

~ пропиляне — із наскрізними отворами, отриманими після нанесення відповідного малюнка, внаслідок чого твір набуває ажурність. Багатство пластичного декору характерно також для Р. по каменю, штуку та іншим матеріалам, яким відзначалися споруди з найдавніших часів.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. різьблення — рі́зьблення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. різьблення — РІЗЬБЛЕННЯ – РІЗЬБА – РІЗЬ Різьблення. 1. Нанесення малюнка, візерунка різцем на якийсь твердий предмет. 2. Мистецтво вирізування малюнків, візерунків. 3. Малюнок, візерунок, вирізаний на якомусь твердому матеріалі. Різьба. Літературне слововживання
  3. різьблення — див. різьба Словник синонімів Вусика
  4. різьблення — -я, с. 1》 Дія за знач. різьбити. 2》 Мистецтво вирізування малюнка, візерунка на якому-небудь твердому матеріалі; різьба (у 1 знач.). Художнє різьблення — вид декоративно-ужиткового мистецтва; оздоблення виробів з дерева, кості, каменю та ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. різьблення — РІ́ЗЬБЛЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. різьби́ти. Деяку частину предметів народні майстри виготовляли для власного користування або для своєї рідні. Словник української мови у 20 томах
  6. різьблення — РІ́ЗЬБЛЕННЯ (мистецтво вирізування малюнка, візерунка на чомусь твердому; вирізаний малюнок, візерунок), РІЗЬБА́, ВИ́РІЗКИ розм. (візерунки). На горищі Стефан знайшов сопілку з тонким різьбленням (С. Словник синонімів української мови
  7. різьблення — Рі́зьблення, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. різьблення — РІ́ЗЬБЛЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. різьби́ти. Деяку частину предметів народні майстри виготовляли для власного користування або для своєї рідні. Словник української мови в 11 томах