1. Літературне слововживання

різьблення

РІЗЬБЛЕННЯ – РІЗЬБА – РІЗЬ

Різьблення. 1. Нанесення малюнка, візерунка різцем на якийсь твердий предмет. 2. Мистецтво вирізування малюнків, візерунків. 3. Малюнок, візерунок, вирізаний на якомусь твердому матеріалі.

Різьба. 1. Гвинтова канавка на циліндричній або конічній поверхні чогось. 2. Те саме, що різьблення 2-3.

Різь, -і, ор. -ззю. 1. Гострий ріжучий біль. 2. Те саме, що різьба 1.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. різьблення — рі́зьблення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. різьблення — див. різьба Словник синонімів Вусика
  3. різьблення — -я, с. 1》 Дія за знач. різьбити. 2》 Мистецтво вирізування малюнка, візерунка на якому-небудь твердому матеріалі; різьба (у 1 знач.). Художнє різьблення — вид декоративно-ужиткового мистецтва; оздоблення виробів з дерева, кості, каменю та ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. різьблення — РІ́ЗЬБЛЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. різьби́ти. Деяку частину предметів народні майстри виготовляли для власного користування або для своєї рідні. Словник української мови у 20 томах
  5. різьблення — РІ́ЗЬБЛЕННЯ (мистецтво вирізування малюнка, візерунка на чомусь твердому; вирізаний малюнок, візерунок), РІЗЬБА́, ВИ́РІЗКИ розм. (візерунки). На горищі Стефан знайшов сопілку з тонким різьбленням (С. Словник синонімів української мови
  6. різьблення — Рі́зьблення, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. різьблення — РІ́ЗЬБЛЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. різьби́ти. Деяку частину предметів народні майстри виготовляли для власного користування або для своєї рідні. Словник української мови в 11 томах
  8. різьблення — Спосіб обробки каменя, деревини, метала та інших матеріалів шляхом вирізання орнаментальних мотивів або певних зображень. Для дерев'яних елементів будівель притаманно розмаїття видів, серед яких існували: ~ глухе — виконується на цільній дошці... Архітектура і монументальне мистецтво