рільничий
РІЛЬНИ́ЧИЙ, а, е.
Прикм. до рільни́к 1 і рільни́цтво.
В роботі хлопській, рільничій, переважно гуртовій – приклад .. займає дуже велике місце (І. Франко);
Мотря Карпівна Гнута, бригадир рільничої бригади з “Нового життя”, така вже, що нічого од неї не заховаєш (Остап Вишня);
Заруба побачив обох рільничих бригадирів і швидко пішов їм назустріч (В. Кучер);
// у знач. ім. рільни́чий, чого, ч. Те саме, що рільни́к 1.
У великій кімнаті на довгих лавах сиділи бригадири і рільничі (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)