рільничий
РІЛЬНИ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до рільни́к 1 і рільни́цтво.
В роботі хлопській, рільничій, переважно гуртовій — приклад.. займає дуже велике місце (Фр., III, 1950, 126);
Мотря Карпівна Гнута, бригадир рільничої бригади з «Нового життя», така вже, що нічого од неї не заховаєш (Вишня, І, 1956, 412);
Заруба побачив обох рільничих бригадирів і швидко пішов їм назустріч (Кучер, Прощай.., 1957, 376);
// у знач. ім. рільни́чий, чого, ч. Те саме, що рільни́к 1.
У великій кімнаті на довгих лавах сиділи бригадири і рільничі (Панч, Іду, 1946, 3).
Словник української мови (СУМ-11)