саботувати
САБОТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. Ухиляючись від роботи або виконуючи її недбало, несумлінно, викликати певні політико-економічні ускладнення.
[Мандрика:] Я проклинав їх [фашистів]! [Уляна:] Справді? [Мандрика:] Я їх ненавидів! [Уляна:] Саботували? Чинили озброєний опір? (О. Довженко);
Недосвідченому глядачеві важко було б навіть відрізнити після першої перерви – де більшість, а де меншість. Бо ті й інші дружно саботували продовження засідання (з газ.);
Прокуратура та податкова адміністрація намагаються саботувати прийняття залікових листів за податковими платежами підприємства, а це може призвести до колапсу всієї енергетичної системи (з газ.).
2. кого, що. Зривати виконання будь-яких заходів, перешкоджати їх здійсненню.
Гордієнко, розуміється, перекаже його слова Ахметджанову, перекрутивши їх зміст, і вийде, що лікар Постоловський демонстративно не хоче взяти до уваги вказівок заврайздороввідділу, ба навіть наміряється підвезти йому воза, саботуючи готування до приїзду Ходжаєва... (Б. Антоненко-Давидович);
// Не визнавати кого-, що-небудь.
Саботувати службові обов'язки;
Саботувати уряд.
Словник української мови (СУМ-20)