саваоф
САВАО́Ф, а, ч.
Біблійна назва Бога.
Схопись, Убий гадюку, покусає! Убий, і Бог не покарає! Як тая Ченчіо колись Убила батька кардинала І саваофа не злякалась (Т. Шевченко);
Перед Богом-Саваофом засвітив лампадку, при чому довго м'явся з ґнотом, що втопився в оливі, а грубі, репані Матвієві пальці не були настільки спритні, щоб виловити його звідтіль (У. Самчук);
Мій Бог був ласкавим Богом. Ефемерного святого духа у вигляді звичайного голуба я не сприймав, а Божого батька – Саваофа – я не любив за те, що Він для чогось послав на землю мучитись свого лагідного сина Христа... (Б. Антоненко-Давидович);
Я ридаю за бідним Вседержителем Саваофом, образ і подобу якого ми так старанно намагалися намалювати на своїх лицях (В. Винниченко);
А в Сікстинську капелу ходила потім не раз; і, закинувши голову, їй хотілося найдовше дивитись на стелю, на створення світу, як Бог Саваоф торкається пальцем Адама (О. Іваненко).
Словник української мови (СУМ-20)