саджанець
СА́ДЖАНЕЦЬ, нця, ч.
Молода рослина (дерев, кущів), вирощена в розсаднику з сіянця, живця або чубука і признач. для садіння.
У плодових розсадниках розмножують десятками тисяч плодові саджанці цінних мічурінських сортів (з наук.-попул. літ.);
Підносила [дівчина] саджанці тополь, ставила їх у ямки й тримала, поки Марко пригорне землею (С. Чорнобривець);
Я оно з колючого дроту поробив загороду, а довкіл саджанців кринички змайстрував та й маю спокій. Жити можна (Ю. Винничук);
– А я знаю, – сказала Улянка, – як садять лісові саджанці під меч. Робітник застромлює меч у землю, а в цей час інший робітник втикає в ямку саджанець. (О. Донченко);
Зеленіють у теплі кілька мільйонів саджанців надранньої капусти, помідорів, перцю (з газ.);
Саджанці винограду;
Саджанці троянд.
Словник української мови (СУМ-20)