саджанець
СА́ДЖАНЕЦЬ, нця, ч. Молода рослина (дерев, кущів), вирощена в розсаднику з сіянця, живця або чубука і признач. для садіння.
У плодових розсадниках розмножують десятками тисяч плодові саджанці цінних мічурінських сортів (Юним мічур.., 1955, 91);
Підносила [дівчина] саджанці тополь, ставила їх у ямки й тримала, поки Марко пригорне землею (Чорн., Потік.., 1956, 44);
Зеленіють у теплі кілька мільйонів саджанців надранньої капусти, помідорів, перцю (Літ. Укр., 24.III 1964, 1);
Саджанці винограду; Саджанці троянд.
Словник української мови (СУМ-11)