саджанець

СА́ДЖАНЕЦЬ, нця, ч.

Молода рослина (дерев, кущів), вирощена в розсаднику з сіянця, живця або чубука і признач. для садіння.

У плодових розсадниках розмножують десятками тисяч плодові саджанці цінних мічурінських сортів (з наук.-попул. літ.);

Підносила [дівчина] саджанці тополь, ставила їх у ямки й тримала, поки Марко пригорне землею (С. Чорнобривець);

Я оно з колючого дроту поробив загороду, а довкіл саджанців кринички змайстрував та й маю спокій. Жити можна (Ю. Винничук);

– А я знаю, – сказала Улянка, – як садять лісові саджанці під меч. Робітник застромлює меч у землю, а в цей час інший робітник втикає в ямку саджанець. (О. Донченко);

Зеленіють у теплі кілька мільйонів саджанців надранньої капусти, помідорів, перцю (з газ.);

Саджанці винограду;

Саджанці троянд.