самобичування
САМОБИЧУВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. самобичува́тися.
Тільки жорстоким самобичуванням грішного тіла, .. строгим постом на хлібові й воді можна було спасатися від бісових напастей (П. Козланюк);
То була така самокритика, таке самобичування, що воно приглушувало, нейтралізувало всі насмішки, які сипались на нього з усіх боків (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)