самобутність
САМОБУ́ТНІСТЬ, ності, ж.
Властивість за знач. самобу́тній.
Сильний талант збагачується від інших і зберігає самобутність, що живиться соками рідної землі, подихом історії, життям народу (з газ.);
Українська вишивка має досить давні традиції і своєю самобутністю, оригінальністю, багатством узорів, гармонією кольорів, незвичайною красою вражає кожного, хто ознайомиться з нею (з наук. літ.);
Вона змалку тільки про те й мріяла, щоб побачити справжнє народне весілля – в усій його самобутності та багатстві фольклору й етнографії (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)