самовдоволення

САМОВДОВО́ЛЕННЯ, я, с.

Почуття і стан вдоволення самим собою.

Від хвилювання і самовдоволення старий селянин говорив таким тоном, що й сам себе не пізнавав (С. Добровольський);

Пласке кругле обличчя її .. сяяло урочистим і переможним самовдоволенням (З. Тулуб).

Значення в інших словниках

1. самовдоволення — самовдово́лення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. самовдоволення — -я, с. Почуття і стан вдоволення самим собою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самовдоволення — САМОВПЕ́ВНЕНІСТЬ (наявність надто великої впевненості у собі, в своїх можливостях, здібностях тощо), АПЛО́МБ, САМОВДОВО́ЛЕННЯ, САМОВДОВО́ЛЕНІСТЬ, САМОЗАДОВО́ЛЕННЯ (неприховане вдоволення собою); САМОЗАКО́ХАНІСТЬ (впевненість у своїй винятковості).  Словник синонімів української мови
4. самовдоволення — САМОВДОВО́ЛЕННЯ, я, с. Почуття і стан вдоволення самим собою. Які б не були великі наші досягнення, комуністам і всім радянським людям не властиві почуття самовдоволення, самозаспокоєння (Рад. Укр.  Словник української мови в 11 томах