самовдоволений

САМОВДОВО́ЛЕНИЙ, а, е.

Який відчуває вдоволення самим собою і не приховує цього, усвідомлюючи свої достоїнства, заслуги, переваги тощо.

Килина – обмежена самовдоволена селянка, яка живе в достатках (з наук. літ.);

// Який виражає самовдоволення, свідчить про нього.

Було в його легкій ході, в самовдоволеному виразі обличчя щось таке привабне, що незнайомі жінки усміхалися йому (Ірина Вільде);

Серед напівроздягнених, приречених людей – бундючні постаті есесівців з самовдоволеними посмішками (Ю. Бедзик).

Значення в інших словниках

1. самовдоволений — самовдово́лений прикметник  Орфографічний словник української мови
2. самовдоволений — див. пихатий  Словник синонімів Вусика
3. самовдоволений — -а, -е. Який відчуває вдоволення самим собою і не приховує цього, усвідомлюючи свої достоїнства, заслуги, переваги тощо. || Який виражає самовдоволення, свідчить про нього.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. самовдоволений — САМОВПЕ́ВНЕНИЙ (надто впевнений у собі, у своїх можливостях, здібностях тощо), ПИХА́ТИЙ, САМОВДОВО́ЛЕНИЙ, САМОЗАДОВО́ЛЕНИЙ (який відчуває вдоволення собою і не приховує цього); САМОЗАКО́ХАНИЙ (впевнений у своїй надзвичайній вроді...  Словник синонімів української мови
5. самовдоволений — САМОВДОВО́ЛЕНИЙ, а, е. Який відчуває вдоволення самим собою і не приховує цього, усвідомлюючи свої достоїнства, заслуги, переваги тощо. Килина — обмежена самовдоволена селянка, яка живе в достатках (Укр. літ.  Словник української мови в 11 томах