самовладання
САМОВЛАДА́ННЯ, я, с.
Здатність володіти собою; витримка, холоднокровність.
Старий князь вислухав сотника з належним спокоєм і самовладанням (Іван Ле);
– Я вже виплакалась допіру. – Мирослава звела обличчя з сухими очима і заговорила знову: – Марія Кирилівна мене потішала тим, що це з кожною спочатку буває отак, що самовладання не приходить одразу (А. Головко);
Наказувала собі [Тамара] бути спокійною, за всяких обставин не втрачати самовладання (А. Хижняк).
Словник української мови (СУМ-20)