самовладання

САМОВЛАДА́ННЯ, я, с. Здатність володіти собою; витримка, холоднокровність.

Старий князь вислухав сотника з належним спокоєм і самовладанням (Ле, Наливайко, 1957, 37);

— Я вже виплакалась допіру. — Мирослава звела обличчя з сухими очима і заговорила знову: — Марія Кирилівна мене потішала тим, що це з кожною спочатку буває отак, що самовладання не приходить одразу (Головко, II, 1957, 587);

Наказувала собі [Тамара] бути спокійною, за всяких обставин не втрачати самовладання (Хижняк, Тамара, 1959, 31).

Значення в інших словниках

1. самовладання — самовлада́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. самовладання — Самоконтроль, самовлада, контроль <�влада> над собою.  Словник синонімів Караванського
3. самовладання — див. витримка  Словник синонімів Вусика
4. самовладання — -я, с. Здатність володіти собою; витримка, холоднокровність.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. самовладання — Самовлада, самовладність, самострим  Словник чужослів Павло Штепа
6. самовладання — САМОВЛАДА́ННЯ, я, с. Здатність володіти собою; витримка, холоднокровність. Старий князь вислухав сотника з належним спокоєм і самовладанням (Іван Ле); – Я вже виплакалась допіру.  Словник української мови у 20 томах
7. самовладання — ВИ́ТРИМКА (уміння володіти собою в будь-яких обставинах), ВИ́ТРИМАНІСТЬ, СПО́КІЙ, СТІ́ЙКІСТЬ, ХАРА́КТЕР, ВРІВНОВА́ЖЕНІСТЬ (УРІВНОВА́ЖЕНІСТЬ), САМОВЛАДА́ННЯ, ХОЛОДНОКРО́ВНІСТЬ, ДИСЦИПЛІ́НА, ВИ́ДЕРЖКА рідко, САМОВЛА́ДА рідко.  Словник синонімів української мови