самовчитель
САМОВЧИ́ТЕЛЬ, САМОУЧИ́ТЕЛЬ, я, ч.
Підручник, посібник для самостійного навчання чого-небудь без керівника.
Мріяв [Захар] заробити на баян і по-справжньому навчитися музики. Купував самовчителі з нотами, намагався в них розібратись (П. Дорошко).
Словник української мови (СУМ-20)