самовчитель

САМОВЧИ́ТЕЛЬ, САМОУЧИ́ТЕЛЬ, я, ч. Підручник, посібник для самостійного навчання чого-небудь без керівника.

Мріяв [Захар] заробити на баян і по-справжньому навчитися музики. Купував самовчителі з нотами, намагався в них розібратись (Дор., Не повтори.., 1968, 171).

Значення в інших словниках

1. самовчитель — самовчи́тель іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. самовчитель — -я, ч. Підручник, посібник для самостійного навчання чого-небудь без керівника. Самовчитель гри на гітарі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самовчитель — САМОВЧИ́ТЕЛЬ, САМОУЧИ́ТЕЛЬ, я, ч. Підручник, посібник для самостійного навчання чого-небудь без керівника. Мріяв [Захар] заробити на баян і по-справжньому навчитися музики. Купував самовчителі з нотами, намагався в них розібратись (П. Дорошко).  Словник української мови у 20 томах
4. самовчитель — ПІДРУ́ЧНИК (книжка, за якою вивчають навчальний предмет); ПОСІ́БНИК (перев. допоміжна, довідкова книжка); САМОВЧИ́ТЕЛЬ (САМОУЧИ́ТЕЛЬ), САМОНАВЧИ́ТЕЛЬ рідше (для самостійного навчання).  Словник синонімів української мови