самодурство
САМОДУ́РСТВО, а, с.
Спосіб дій, поводження самодура; вчинок самодура.
У повісті [І. Пільгука “Повій, вітре!”] показане навчання Руданського в Шаргородській бурсі, жорстокість і самодурство духовних наставників, які прагнули вбити в учнів найменші людські поривання (із журн.);
Григорій учився вже в шостому класі. Якось-то вчився, перемагаючи самодурство батька (Іван Ле);
Твердий норов без ясної цілі, без знань – то завдаток самодурства (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)