самодіяльний
САМОДІЯ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який ґрунтується на активних самостійних діях (перев. про організацію, орган і т. ін.).
Самодіяльна громадська організація;
// Який діє за власним бажанням, за особистою ініціативою.
Довго, заїкаючись, перебиваючи один одного, пояснювали [хлопці], що вони самодіяльні майстри і бажають допомогти будівельникам (Ю. Збанацький);
// Який здійснюється за почином мас.
Хрещатиком знову проходили самодіяльні маніфестації (Ю. Смолич).
2. Стос. до самодіяльності (у 2 знач.).
Поряд з мистецтвом професіональним втілює силу народної талановитості самодіяльне мистецтво (М. Рильський);
Самодіяльний драмгурток при клубі “Металіст” не ставив жодної п'єси, де б не було ролі для незрівнянного коміка – дяді Вані (Ю. Яновський);
Христина вирішила влаштувати невеликий самодіяльний концерт, присвячений відкриттю емтеесівського клубу (Ю. Збанацький);
Державний народний хор виконував пісню самодіяльного композитора “Верховино, мати моя” (І. Волошин).
3. спец. Який займається будь-якою діяльністю, що дає заробіток; той, хто має самостійний заробіток.
Сучасна .. статистика поділяє все населення на дві категорії – економічно активне (самодіяльне) і неактивне (несамодіяльне) (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)