саможертва
САМОЖЕ́РТВА, и, ж.
Те саме, що самопоже́ртва.
Чим більш о. Василь одпихав її від себе, тим з більшою саможертвою вона присвячувала йому свій час, свої сили (М. Коцюбинський);
З чисто материнською саможертвою говорила [мати]: “Забудь мене, мій сину... Забудь і йди туди, де ти потрібний!” (Г. Хоткевич);
Бажав [Іван] іти до науки, знання, праці, боротьби, хотів саможертви (А. Крушельницький).
Словник української мови (СУМ-20)