саможертва
САМОЖЕ́РТВА, и, ж. Те саме, що самопоже́ртва.
Чим більш о. Василь одпихав її від себе, тим з більшою саможертвою вона присвячувала йому свій час, свої сили (Коцюб., І, 1955, 331);
З чисто материнською саможертвою говорила [мати]: «Забудь мене, мій сину… Забудь і йди туди, де ти потрібний!» (Хотк., І, 1966, 125);
Бажав [Іван] іти до науки, знання, праці, боротьби, хотів саможертви (Круш., Буденний хліб.., 1960, 125).
Словник української мови (СУМ-11)