1. Словник української мови в 11 томах

саможертва

САМОЖЕ́РТВА, и, ж. Те саме, що самопоже́ртва.

Чим більш о. Василь одпихав її від себе, тим з більшою саможертвою вона присвячувала йому свій час, свої сили (Коцюб., І, 1955, 331);

З чисто материнською саможертвою говорила [мати]: «Забудь мене, мій сину… Забудь і йди туди, де ти потрібний!» (Хотк., І, 1966, 125);

Бажав [Іван] іти до науки, знання, праці, боротьби, хотів саможертви (Круш., Буденний хліб.., 1960, 125).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. саможертва — саможе́ртва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. саможертва — -и, ж. Те саме, що самопожертва. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. саможертва — САМОЖЕ́РТВА, и, ж. Те саме, що самопоже́ртва. Чим більш о. Василь одпихав її від себе, тим з більшою саможертвою вона присвячувала йому свій час, свої сили (М. Коцюбинський); З чисто материнською саможертвою говорила [мати]: “Забудь мене, мій сину... Словник української мови у 20 томах
  4. саможертва — САМОПОЖЕ́РТВА (жертвування собою, своїми інтересами заради блага інших), САМОПОЖЕ́РТВУВАННЯ, САМОЖЕ́РТВА, ЖЕ́РТВА, САМОЗРЕ́ЧЕННЯ, САМОПОСВЯ́ТА, ПОСВЯ́ТА діал., ПОСВЯ́ЧЕННЯ діал. Словник синонімів української мови