самозвеличення

САМОЗВЕЛИ́ЧЕННЯ, я, с.

Звеличення себе, своїх достоїнств, заслуг.

Виступаючи перед бійцями, він [замполіт] навчився підшукувати гарні звучні слова. Але не було в тих словах ні фальші, ні самозвеличення (Ю. Бедзик).

Значення в інших словниках

1. самозвеличення — самозвели́чення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. самозвеличення — -я, с. Дія за знач. саозвеличуватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самозвеличення — САМОЗВЕЛИ́ЧЕННЯ, я, с. Звеличення себе, своїх достоїнств, заслуг. Виступаючи перед бійцями, він [замполіт] навчився підшукувати гарні звучні слова. Але не було в тих словах ні фальші, ні самозвеличення (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 105).  Словник української мови в 11 томах