самолюбивий
САМОЛЮБИ́ВИЙ, а, е.
Те саме, що самолю́бний.
Жушман самолюбивий, з гонором, за свою трудову честь горою стоїть (Д. Ткач);
Самолюбивий хлопець втік із збору [загону], щоб ніхто не помітив його сліз (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)