самолюбивий

САМОЛЮБИ́ВИЙ, а, е. Те саме, що самолю́бний.

Жушман самолюбивий, з гонором, за свою трудову честь горою стоїть (Ткач, Черг. завдання, 1951, 6);

Самолюбивий хлопець втік із збору [загону], щоб ніхто не помітив його сліз (Донч., V, 1957, 449).

Значення в інших словниках

1. самолюбивий — самолюби́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. самолюбивий — -а, -е. Те саме, що самолюбний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самолюбивий — САМОЛЮБИ́ВИЙ, а, е. Те саме, що самолю́бний. Жушман самолюбивий, з гонором, за свою трудову честь горою стоїть (Д. Ткач); Самолюбивий хлопець втік із збору [загону], щоб ніхто не помітив його сліз (О. Донченко).  Словник української мови у 20 томах