самолюбець

САМОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч. Те саме, що самолю́б.

Значення в інших словниках

1. самолюбець — самолю́бець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. самолюбець — -бця, ч. Те саме, що самолюб.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самолюбець — САМОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч. Те саме, що самолю́б.  Словник української мови у 20 томах
4. самолюбець — ЕГОЇ́СТ (людина, яка понад усе ставить особисті інтереси), СЕБЕЛЮ́БЕЦЬ, СЕБЕЛЮ́Б, САМОЛЮ́БЕЦЬ, САМОЛЮ́Б. Іноді їй здавалося, що син виріс егоїстом, себелюбцем (П. Дорошко); — Ваше кохання стоптала жінка через власну глупоту..  Словник синонімів української мови