самонавіяння
САМОНАВІ́ЯННЯ, я, с.
Навіяння чого-небудь (думок, уявлень, почуттів і т. ін.) самому собі.
Роль експериментатора захоплювала. Почував [Анатоль], що перероджувався, відмолоджений незбагнутою силою самонавіяння (Я. Качура);
Кожному з нас доводилось зустрічати людей, які хворі тільки тому, що перебувають під самонавіянням. Такі спеціалісти по “самодіагностуванню” здатні навіть лікареві вселити віру в свою хворобу (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)