самонавіяння
САМОНАВІ́ЯННЯ, я, с. Навіяння чого-небудь (думок, уявлень, почуттів і т. ін.) самому собі.
Роль експериментатора захоплювала. Почував [Анатоль], що перероджувався, відмолоджений незбагнутою силою самонавіяння (Кач., II, 1958, 333);
Кожному з нас доводилось зустрічати людей, які хворі тільки тому, що перебувають під самонавіянням. Такі спеціалісти по «самодіагностуванню» здатні навіть лікареві вселити віру в свою хворобу (Рад. Укр., 20.ІІІ 1964, 3).
Словник української мови (СУМ-11)