1. Словник української мови в 11 томах

самонавіяння

САМОНАВІ́ЯННЯ, я, с. Навіяння чого-небудь (думок, уявлень, почуттів і т. ін.) самому собі.

Роль експериментатора захоплювала. Почував [Анатоль], що перероджувався, відмолоджений незбагнутою силою самонавіяння (Кач., II, 1958, 333);

Кожному з нас доводилось зустрічати людей, які хворі тільки тому, що перебувають під самонавіянням. Такі спеціалісти по «самодіагностуванню» здатні навіть лікареві вселити віру в свою хворобу (Рад. Укр., 20.ІІІ 1964, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самонавіяння — самонаві́яння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. самонавіяння — -я, с. Психічний вплив людини на саму себе, який спричиняє різні психічні і соматичні стани. || Навіяння чого-небудь (думок, уявлень, почуттів і т. ін.) самому собі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самонавіяння — САМОНАВІ́ЯННЯ, я, с. Навіяння чого-небудь (думок, уявлень, почуттів і т. ін.) самому собі. Роль експериментатора захоплювала. Почував [Анатоль], що перероджувався, відмолоджений незбагнутою силою самонавіяння (Я. Словник української мови у 20 томах