самообман
САМООБМА́Н, у, ч.
Обман самого себе; навіяння собі думок, що не відповідають дійсності.
Галасують, хваляться, а чим хвалитися? Чи не краще зважити все тверезо і подивитися правді в очі? Адже самообман – страшна хвороба... (М. Ю. Тарновський);
Ольга промовчала, і він заговорив знову: – Ви не бійтесь, що я вас скомпрометую перед вашими кавалерами. Не треба займатись самообманом, панно Річинська. Тепер, коли ви станете “панною без посагу”, вони й так не дуже будуть набиватись (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)