самооновлення
САМООНО́ВЛЕННЯ, я, с.
Дія і стан за знач. самооно́влюватися.
Обмін речовин, який лежить в основі самооновлення, є необхідною умовою існування життя (з наук.-попул. літ.);
Без повсякденного трудового творчого напруження органи тіла поступово втрачають здатність до самооновлення, передчасно відмирають (з наук.-попул. літ.);
“Боротьба за стиль” не могла не позначитися на творчих пошуках А. Малишка, бо ж і інші поети його покоління в цей час пережили період інтенсивного самооновлення (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)