самооновлюватися
САМООНО́ВЛЮВАТИСЯ, юється, недок.
1. біол. Відроджуватися в організмі спонтанно (про втрачені чи пошкоджені клітини, тканини тощо); регенерувати, регенеруватися.
Білки – “кістяк” тіла людини, притому “кістяк”, який безперервно самооновлюється (з наук.-попул. літ.).
2. перен. Набувати нових рис, властивостей, удосконалюючись, збагачуючись.
І все ж правління Йосифа II знаменувало виняткові часи, коли імперія прагнула й могла зміцнюватися й самооновлюватися. Згадані реформи мали величезне значення для українців, оскільки вони проводилися саме в час приєднання до імперії Галичини (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)