самоосуд САМОО́СУД, у, ч. Засудження власної поведінки, власних вчинків. Словник української мови (СУМ-20)
Значення в інших словниках самоосуд — самоо́суд іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови самоосуд — -у, ч. Засудження власної поведінки, власних вчинків. Великий тлумачний словник сучасної мови самоосуд — САМОО́СУД, у, ч. Засудження власної поведінки, власних вчинків. Словник української мови в 11 томах