самопихом
САМОПИ́ХОМ, присл., діал.
Нахабно; самовільно.
Лізуть у хату самопихом (Сл. Б. Грінченка);
І сорочки ж у нього нема, а він піде, з скрині самопихом батькову візьме та й носить (Ганна Барвінок).
Словник української мови (СУМ-20)САМОПИ́ХОМ, присл., діал.
Нахабно; самовільно.
Лізуть у хату самопихом (Сл. Б. Грінченка);
І сорочки ж у нього нема, а він піде, з скрині самопихом батькову візьме та й носить (Ганна Барвінок).
Словник української мови (СУМ-20)