самопихом
САМОПИ́ХОМ, присл., діал. Нахабно; самовільно.
Лізуть у хату самопихом (Сл. Гр.);
І сорочки ж у нього нема, а він піде, з скрині самопихом батькову візьме та й носить (Барв., Опов.., 1902, 505).
Словник української мови (СУМ-11)САМОПИ́ХОМ, присл., діал. Нахабно; самовільно.
Лізуть у хату самопихом (Сл. Гр.);
І сорочки ж у нього нема, а він піде, з скрині самопихом батькову візьме та й носить (Барв., Опов.., 1902, 505).
Словник української мови (СУМ-11)