самоправство
САМОПРА́ВСТВО, а, с.
Порушення законного порядку при вирішенні яких-небудь справ; самовільне здійснення чогось; свавілля.
– Як оборонець сиверських козаків, я .. прошу пана підкоморія .. визнати наїзд на ухід шляхетного козака Барила за акт самоправства і грабіжництва (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)