самоправно

САМОПРА́ВНО.

Присл. до самопра́вний.

– Ага! Це рибалки? – моргнув на їх Колісник. – Це ті, що самоправно рибу з ставка тягали (Панас Мирний);

– Хай б'є [управитель] телеграму [панові], що громада викликає. Не хоче самоправно, а щоб по закону! (А. Головко);

– Ви пробачте мені, що я самоправно за верстат поліз, потягло до звичної роботи (І. Цюпа).

Значення в інших словниках

1. самоправно — самопра́вно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. самоправно — Присл. до самоправний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самоправно — САМОПРА́ВНО. Присл. до самопра́вний. — Ага! Це рибалки? — моргнув на їх Колісник. — Це ті, що самоправно рибу з ставка тягали (Мирний, III, 1954, 308); — Хай б’є [управитель] телеграму [панові], що громада викликає. Не хоче самоправно, а щоб по закону!...  Словник української мови в 11 томах