самоправно
САМОПРА́ВНО.
Присл. до самопра́вний.
– Ага! Це рибалки? – моргнув на їх Колісник. – Це ті, що самоправно рибу з ставка тягали (Панас Мирний);
– Хай б'є [управитель] телеграму [панові], що громада викликає. Не хоче самоправно, а щоб по закону! (А. Головко);
– Ви пробачте мені, що я самоправно за верстат поліз, потягло до звичної роботи (І. Цюпа).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- самоправно — самопра́вно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- самоправно — Присл. до самоправний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- самоправно — САМОПРА́ВНО. Присл. до самопра́вний. — Ага! Це рибалки? — моргнув на їх Колісник. — Це ті, що самоправно рибу з ставка тягали (Мирний, III, 1954, 308); — Хай б’є [управитель] телеграму [панові], що громада викликає. Не хоче самоправно, а щоб по закону!... Словник української мови в 11 томах