самоправничати
САМОПРА́ВНИЧАТИ, аю, аєш, недок., рідко.
Діяти, поводитися самовільно, чинити самоправство; сваволити.
– Не лайте мене, дядечку, – просив Грицько. – А більше не будеш самоправничати? (В. Кучер).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- самоправничати — самопра́вничати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- самоправничати — -аю, -аєш, недок., рідко. Діяти, поводитися самовільно, чинити самоправство; сваволити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- самоправничати — САМОПРА́ВНИЧАТИ, аю, аєш, недок., рідко. Діяти, поводитися самовільно, чинити самоправство; сваволити. — Не лайте мене, дядечку,— просив Грицько. — А більше не будеш самоправничати? (Кучер, Голод, 1961, 303). Словник української мови в 11 томах