1. Словник української мови в 11 томах

самоправничати

САМОПРА́ВНИЧАТИ, аю, аєш, недок., рідко. Діяти, поводитися самовільно, чинити самоправство; сваволити.

— Не лайте мене, дядечку,— просив Грицько. — А більше не будеш самоправничати? (Кучер, Голод, 1961, 303).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самоправничати — самопра́вничати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. самоправничати — -аю, -аєш, недок., рідко. Діяти, поводитися самовільно, чинити самоправство; сваволити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самоправничати — САМОПРА́ВНИЧАТИ, аю, аєш, недок., рідко. Діяти, поводитися самовільно, чинити самоправство; сваволити. – Не лайте мене, дядечку, – просив Грицько. – А більше не будеш самоправничати? (В. Кучер). Словник української мови у 20 томах