1. Великий тлумачний словник сучасної мови

самоправничати

самопра́вничати

-аю, -аєш, недок., рідко.

Діяти, поводитися самовільно, чинити самоправство; сваволити.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самоправничати — самопра́вничати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. самоправничати — САМОПРА́ВНИЧАТИ, аю, аєш, недок., рідко. Діяти, поводитися самовільно, чинити самоправство; сваволити. – Не лайте мене, дядечку, – просив Грицько. – А більше не будеш самоправничати? (В. Кучер). Словник української мови у 20 томах
  3. самоправничати — САМОПРА́ВНИЧАТИ, аю, аєш, недок., рідко. Діяти, поводитися самовільно, чинити самоправство; сваволити. — Не лайте мене, дядечку,— просив Грицько. — А більше не будеш самоправничати? (Кучер, Голод, 1961, 303). Словник української мови в 11 томах