1. Словник української мови в 11 томах

самоправно

САМОПРА́ВНО. Присл. до самопра́вний.

— Ага! Це рибалки? — моргнув на їх Колісник. — Це ті, що самоправно рибу з ставка тягали (Мирний, III, 1954, 308);

— Хай б’є [управитель] телеграму [панові], що громада викликає. Не хоче самоправно, а щоб по закону! (Головко, II, 1957, 220);

— Ви пробачте мені, що я самоправно за верстат поліз, потягло до звичної роботи (Цюпа, Три явори, 1958, 9).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самоправно — самопра́вно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. самоправно — Присл. до самоправний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самоправно — САМОПРА́ВНО. Присл. до самопра́вний. – Ага! Це рибалки? – моргнув на їх Колісник. – Це ті, що самоправно рибу з ставка тягали (Панас Мирний); – Хай б'є [управитель] телеграму [панові], що громада викликає. Не хоче самоправно, а щоб по закону! (А. Словник української мови у 20 томах