1. Словник української мови в 11 томах

самоправство

САМОПРА́ВСТВО, а, с. Порушення законного порядку при вирішенні яких-небудь справ; самовільне здійснення чогось; свавілля.

— Як оборонець сиверських козаків, я.. прошу пана підкоморія.. визнати наїзд на ухід шляхетного козака Барила за акт самоправства і грабіжництва (Тулуб, Людолови, І, 1957, 251).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самоправство — самопра́вство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. самоправство — -а, с. Порушення законного порядку при вирішенні яких-небудь справ; самовільне здійснення чогось; свавілля. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самоправство — САМОПРА́ВСТВО, а, с. Порушення законного порядку при вирішенні яких-небудь справ; самовільне здійснення чогось; свавілля. – Як оборонець сиверських козаків, я .. прошу пана підкоморія .. визнати наїзд на ухід шляхетного козака Барила за акт самоправства і грабіжництва (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах
  4. самоправство — СВАВІ́ЛЛЯ (необмежена влада, що ґрунтується на насильстві; відсутність законності, справедливості), СВАВО́ЛЯ, СВАВІ́ЛЬСТВО, БЕЗЗАКО́ННЯ, САМОПРА́ВСТВО, САМОВО́ЛЯ, ДЕСПОТИ́ЗМ, ТИРАНІЯ, ТИРА́НСТВО, РОЗГУ́Л, РОЗГНУ́ЗДАНІСТЬ. Словник синонімів української мови
  5. самоправство — Самопра́вство, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)