1. Словник української мови в 11 томах

самопримус

САМОПРИ́МУС, у, ч. Примус самого себе.

Формування людської волі неможливе без самопримусу, бо воля і є здатність переборювати безпосередні жадання і підпорядковувати свою діяльність розумним цілям (Наука.., 5, 1971, 36).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самопримус — самопри́мус іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. самопримус — -у, ч. Примус самого себе. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самопримус — САМОПРИ́МУС, у, ч. Примус самого себе. Формування людської волі неможливе без самопримусу, бо воля і є здатність переборювати безпосередні жадання і підпорядковувати свою діяльність розумним цілям (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах