1. Словник української мови в 11 томах

самоприниження

САМОПРИНИ́ЖЕННЯ, я, с. Приниження самого себе, применшення своїх заслуг, достоїнств і знань.

Йому ставало соромно, бо своїм самоприниженням він фактично виправдував те, чого виправдувати не міг (Голов., Тополя.., 1965, 22).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самоприниження — самоприни́ження іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. самоприниження — -я, с. Дія за знач. самопринижуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самоприниження — САМОПРИНИ́ЖЕННЯ, я, с. Приниження самого себе, применшення своїх заслуг, достоїнств і знань. Йому ставало соромно, бо своїм самоприниженням він фактично виправдував те, чого виправдувати не міг (С. Голованівський). Словник української мови у 20 томах